Мені ще подобається його вірш "Ти знаєш, що ти-людина?"Ось він:

В. Симоненко

Ти знаеш, що ти людина?
Ти знаеш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба-
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої одні.

Я в контактi

Перша істота, яку створив Бог, говорила тільки "Hello world" і помирала

Дякую тобі,
За то, шо ти завжди зі мною,
І навіть так, як я хотів, і не без бою,
Але й без непотрібних слів.

Дякую тобі,
За то, шо ти завжди зі мною,
І я живу не так як всі, як за стіною,
Але з любов'ю на душі.

Дякую тобі,
За то, шо ти завжди зі мною,
І може й я твоє дитя, але з тобою
Я світу дам нове життя.

Я в контактi

Перша істота, яку створив Бог, говорила тільки "Hello world" і помирала

Іван Франко

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О ні!
Являйся, зіронько, мені!
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха, —
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Я в контактi

Перша істота, яку створив Бог, говорила тільки "Hello world" і помирала

Mad Heads XL - Надія є

Коли опустилися руки
Коли потемніло в очах
Не знаєш ти, як далі бути
На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш
Не маєш куди утікти
І кажуть - чудес не буває
Та мусиш для себе знайти.

Допоки сонце сяє, поки вода тече
Надія є.
Лиха біда минає, просто повір у це
Надія є.

Тобі вже нічого не треба
Бо ти вже нічого не встиг
Здається, що всі проти тебе
А, може, то ти проти них.

Не можеш позбутися болю
Не знаєш, чи прийде весна
Ти можеш не вірити долі,
Але в тебе вірить вона!

Допоки сонце сяє, поки вода тече
Надія є.
Лиха біда минає, просто повір у це
Надія є.

Я в контактi

Перша істота, яку створив Бог, говорила тільки "Hello world" і помирала

Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат.
Двор. Качели. Детский сад.
Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.
Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом.
Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.
Дом. Работа. Дом. Семья.
Солнце. Лето. Снег. Зима.
Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.
Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.
Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач

Я в контактi

Перша істота, яку створив Бог, говорила тільки "Hello world" і помирала

Уснуть в твоих руках, чтобы проснуться от твоего теплого дыхания.

Сидеть, поджав под себя ноги, и смотреть, как ты готовишь.

Смотреть фильм, положив подбородок тебе на грудь.

Вдыхать твой запах, такой свежий и теплый, уткнувшись носом в твою шею.

Брать тебя под руку, выходя на улицу.

Засыпать, положив голову тебе на колени и ощущая, как ты кончиками пальцев водишь мне по спине.

Идти с тобой по улице, рука в руке, иногда сжимая пальчики, чтобы ты мне их погрел.

Как кошка, сжимать кулачки, впиваясь ногтями в ладошки, чтобы не поцарапать тебя.

Разглядывать твою улыбку во сне, силуэт твоего такого детского личика, твой такой правильный носик и добрые глаза с длинными ресничками.

Подойти и обнять тебя, почувствовав, как ты целуешь мои волосы.

Стоя рядом, ощущать, как ты крепко-крепко прижимаешься ко мне, потому что устал, а все сложности нам проще проходить вместе.

Прижаться щекой к твоей щеке.

Кормить тебя апельсином с рук.

Слушать, как ты сдавленно дышишь мне в ухо.

Дунуть на тебя, чтобы ты повернулся и поцеловал меня.

Лежать под твоей рукой, задыхаясь, но не смея шевельнуться, чтобы не разбудить тебя.

Проснуться от твоего поцелуя, такого нежного, теплого и утреннего.

Вспоминая тебя, ощущать, как холодеют кончики пальцев.

Знать, что под твоей футболкой есть секрет, известный только тебе и мне.

Сидеть на паре, положив телефон рядом с собой и ждать, когда же он завибрирует от твоей смски.

Знать, что в твоем телефоне мой номер в списке быстрого набора стоит под номером один.

Засыпать в твоей футболке, ощущая твой запах.

Умирать от нежности, падая в твои объятия.

Хочу. Чтобы. Так. Было. Всегда.
___
Представте собі, ніби це придумав мужик і прочитайте знову-можливо стане неприємно

Я в контактi

Перша істота, яку створив Бог, говорила тільки "Hello world" і помирала

Додано (30.03.2008, 08:38)
---------------------------------------------
Велика сила - велика відповідальність

Viva, Україно!

Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду,
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.

Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.

І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь.

Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду,
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.

В. Симоненко

І
Поясніть мені що відбувається!
Я не дихаю, життя зупиняється.
Наче впав я десь, зникнув безвісти.
Розпрощався я давно з обережністю!
Покохав, але впав обпалений,
Лиш голоси чиїсь лунають віддалено.
«Хто ви, люди?» - питав я знесилено,
Та у відповідь побачив лиш крила я.

ІІ
«Я є янголом кохання священного,
Почуття вічного і незнищенного
Ти помер, бо вже боротися не мав сил.
Впав скалічений, наче птах без крил.
Ти один лишивсь на світі білому.
І нема тобі нічого вже милого.
Заберу тебе туди, де забудеш сум.
Пізнав кохання ти на свою біду.»

ІІІ
Він поніс мене туди, де тече вода.
Суму там нема, не ступала нога
Ще людськая там… Ділася десь печаль.
Рани гояться. Мабуть, потрапив в рай.

То в теорії має бути пісня...

Додано (06.04.2008, 20:27)
---------------------------------------------
Лишилось двоє тільки нас
У цей страшний і темний час
Лишилось тільки двоє в боротьбі зі злом
Накрила темрява крилом.

Я і товариш мій лише
Стояли до плеча плече
Усі загинули, а ми спина к спині
Країни рідної сини.

Ти, брате, віру не втрачай
І до кінця запам’ятай,
Коли вже ворог забере життя твоє:
На тім кінці надія є.

В бою бували ми не раз
В повітрі знову чую Бога я наказ
Іти вперед за волю, віру, дух життя.
Для нас не буде небуття!

Майнув у небі срібний птах
Напав на ворога ураз смертельний жах –
Бо нас не двоє, бо за спинами у нас
Стояли предки у той час.

Затихнув бій – живих нема
Мов кров, червоною стала наша земля.
Лежать обоє на землі і вороги
Разом із ними полягли.

Viva, Україно!