Душа, яка постійно знаходиться у в’язниці залізо - бетонних та асфальтних конструкцій та знемагає під байдужістю поглядів, погрожує вибухнути цілим шквалом емоцій, руйнуючи все на своєму шляху… Тому, час від часу, прагне до найвищого спокою і гармонії – Нірвани…
     Душа кличе. Ми йдемо за нею. Йдемо у первісний світ, йдемо у ліс…
     Нас 5-ро: Сенсей, Мураха, Хронос, Скіф та Генерал. Доїхали до повороту на Знам’янку. Далі пішки, аж за Водяне, в ліс. Отаборилися на над яром, недалеко від Чорного озера. Споглядали Природу, сиділи над ватрою, слухали пташиний спів, споживали енергію через їжу, спали на свіжому повітрі, згадували минуле і з перспективою дивилися у майбутнє…
     Зранку електричкою вернулися до загазованого і похмурого міста.
     Запрошували багатьох. Хто не схотів – жалкуйте…